Только птицы да птицы кругом. Проплывают многокрылыми серыми-коричневыми-зелёными стаями. Проплывают мимо. Им всё равно. Они проложили по небу свои маршруты от континента до континента, чтобы два раза в год просто проплыть по ним. Ничего больше. Или иногда какой-нибудь глупый самолёт разрежет крыльями остекленевшую тишину, проткнёт облако и растворится в голубизне. Ему тоже всё равно. Непробиваемое стальное равнодушие.
Небо слепо смотрело звёздами на землю. Внизу, в своих маленьких домиках-клетках спали люди. Раньше небо жадно всматривалось в них, ищя тех, кто ещё не разучился летать, тех, Уцелевших, кто не забыл. С годами их становилось всё меньше. Но они прилетали. Они заходили на высокие горы, подходили к самому краю обрыва и взмывали вверх, парили, камнем бросались вниз, снова взмывали. Они чувствовали небо, понимали его. Они летали. Для неба это было самое важное. А теперь никто из людей больше не летает. Самолёты.
Очередной косяк птиц проплыл мимо. Небо вздохнуло. По улочкам между домиков-клеток прошёлся лёгкий ветерок.
Небо не спало. Небо ждало.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.